Минулої п’ятниці відбулося засідання Апеляційного комітету ФФУ, на якому було розглянуто питання щодо звернення ФК “Борисфен” Бориспіль на рішення Контрольно-дисциплінарного комітету Федерації футболу України від 24.12.2003 року. Наводимо рішення АК з цього питання мовою оригіналу.

Рішення Апеляційного комітету від 30 січня 2004 р.

Розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою футбольного клубу ( ФК ) “Борисфен” на рішення КДК ФФУ від 24.12.03р. щодо надання футболістам Смальку А. та Стояну Д. статусу “вільного агента без компенсації”, Апеляційний комітет встановив наступне.

07.11.2001р. ФК “Борисфен” уклав із Стояном Д. та Смальком А. контракти, які є трудовими договорами з терміном дії по 31.12.2004р., тобто терміновими трудовими контрактами.

Обидва контракти містять чіткі положення про права зазначених футболістів на отримання премій, інших видів доплат до основної заробітної плати (п.4.3). В обох контрактах зазначено, що такі доплати мають бути визначені шляхом укладання Угоди “Про умови та порядок преміювання та соціальне забезпечення футболіста”. При цьому така Угода визначена як Додаток № 1 до контрактів (п.4.3.) і є їх невід’ємною частиною (п.п. 3.3).

Так, п.3.3. контрактів обох футболістів передбачає, що

“3.3. В период срока действия Контракта Футбольный клуб обязан:

- соблюдать законодательство Украины о труде и правила охраны труда, четко выполнять условия оплаты труда Футболиста в соответствии с настоящим Контрактом и Соглашением «Об условиях и порядке премирования и социальном обеспечении футболиста», которое является приложением № 1 и неотъемлемой частью Контракта”.

Пункт 4.3. тих же контрактів передбачає:

“4.3. Футболист имеет право на получение по результатам своей деятельности различных надбавок, доплат, премий, других вознаграждений в соответствии с Соглашением «Об условиях и порядке премирования и социальном обеспечении футболиста» (Приложение №1 к Контракту)”.

Зазначені формулювання свідчать про те, що: Угода про „Умови та порядок преміювання та соціального забезпечення футболіста”, визначена чітким положенням п. 3.3. контрактів із футболістами Смальком А. та Стояном Д. як „невід’ємна частина цих контрактів” , а обов’язок „чіткого виконання умов оплати праці згідно з цим Контрактом та зазначеною угодою” – також сформульовано імперативно.

З цього випливає, що клуб був зобов’язаний укласти угоду „Про умови і порядок преміювання та соціальне забезпечення” із зазначеними футболістами одночасно з підписанням контракту.

Із матеріалів справи (і цей факт визнає ФК “Борисфен”) вбачається, що такі Угоди з футболістами укладені не були, а преміальні їм не виплачувалися.

Неукладання такої угоди є грубим порушенням контракту, оскільки напряму стосується виконання одного з основних обов’язків клубу за контрактом – обов’язку оплати праці, зокрема, в одній із передбачених контрактом форм – премій. У контексті практики застосування норм трудового права невиконання обов’язку оплати праці завжди розглядалося як грубе порушення трудового договору.

Очевидно, що закріплення і виконання конкретних умов виплати премій залежало від клубу як від сторони, на яку б покладався тягар виконання зобов’язання, що мало складати предмет цієї угоди. Додатково слід підкреслити, що згідно з п. 47 (п.п.23) Регламенту Всеукраїнських змагань з футболу серед професіональних команд 2003/2004рр. саме „клуб несе відповідальність за правильність оформлення контракту з футболістом, тренером або іншим фахівцем”.

За належної правової оцінки ухилення однієї з сторін Контракту від укладення „Угоди...”, передбаченої як невід’ємної частини контракту, яка за предметом до того ж стосувалася суттєвих умов трудового контракту з футболістами, є суттєвим порушенням контракту, а відтак згідно зі ст. 39 КзПП України є підставою для дострокового розірвання контракту (як різновиду строкового трудового договору).

Таким чином, має місце порушення трудових прав обох футболістів, оскільки ці права прямо зазначені в п. 4.3 контрактів, а відповідний обов’язок клубу - сплачувати премії - випливає з абзацу 3 п. 3.3. контрактів.

Водночас встановлено, що в 2004р. мали місце затримки в термінах виплати заробітної плати обом футболістам, що також є порушенням трудового законодавства (КЗпП України, Закон “Про оплату праці”) та п. 3.3, 4.1 контрактів.

За таких умов футболісти згідно із ст. 39 КЗпП України мають право на дострокове розірвання контрактів із ними, а відповідно до п. 9 ст. 54 Регламенту Всеукраїнських змагань з футболу серед професіональних команд 2003/2004 рр. (далі за текстом – Регламент) вони мають право на отримання статусу “вільного агенту” (при цьому ФК “Борисфен” втрачає право на компенсацію).

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що порушення трудових (контрактних) прав футболістів мало довготривалий характер – протягом 2001 – 2003 рр. та виходячи із положень п. 4.3, п. 23 ст. 47 гл. VII та п. 1.28 ст. 2, п. 11 ст. 3 гл. ІІІ Додатку до Регламенту, Апеляційний комітет не знаходить підстав для відміни або зміни оскарженого рішення КДК.

Разом із тим Апеляційний комітет звертає увагу на те, що зазначений конфлікт не в останню чергу породжений недостатньою увагою з боку Професійної футбольної ліги (ПФЛ) до процедури укладення контрактів з футболістами та недостатнім контролем за дотриманням їх умов. Так, згідно з п. 10 ст. 47 Регламенту ПФЛ здійснює реєстрацію всіх контрактів з футболістами і копія кожного контракту отримується ПФЛ.

Очевидно, що реєстрація контракту є тією стадією набуття ним чинності, на якій більш ніж доречно було б перевірити правильність його укладення, а також відповідності його положень вимогам Регламенту та трудового законодавства України.

Відповідний обов’язок ПФЛ також випливає з ст.5 Регламенту.

Не помітити відсутність додатку до Контракту, що мав бути його невід’ємною складовою, можна було лише за вкрай формального підходу до реєстрації контрактів, принаймні тих, про які йшлося в даній справі. Отже, якщо причиною порушення контрактних зобов’язань були дії клубу, умови цих порушень були створені частково з вини ПФЛ, котра не забезпечила належного контролю за правильністю укладення контрактів з футболістами та відповідністю їх вимогам чинного законодавства та Регламенту.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови Бюро ПФЛ від 22 липня 2003р. комісією ПФЛ була проведена перевірка всіх контрактів футболістів ФК “Борисфен” на відповідність нормам законодавства України та вимогам Регламенту. Однак порушень законодавства ця комісія не виявила.

Виходячи із наведеного, Апеляційний комітет вирішив:

1.Апеляційну скаргу ФК “Борисфен” на рішення КДК ФФУ від

24.12.03р. залишити без задоволення, а відповідне рішення – без змін.

2.Вказати Бюро ПФЛ України на необхідність посилення контролю за дотриманням трудового законодавства і контрактної дисципліни при реєстрації ПФЛ контрактів, що укладаються футбольними клубами з футболістами.

Комітет ФФУ зі зв’язків із громадськістю та ЗМІ